Як сказати «Не можна», щоб дитина вас почула

Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття та емоції.

«Не можна злитися», «не можна плакати або боятися» – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-які дорослі, має право на почуття. Інша справа, як ці почуття проявляти. Краще покажіть, у який прийнятний спосіб можна висловити свій гнів, роздратування, що робити зі страхом тощо…

Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слова «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене тощо. Намагайтеся запобігти ситуацій, у яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть усі колючі, ріжучі предмети, закрийте сейф з документами, переставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки… Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште розчиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитина могла легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон… Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА брати.

Якщо уникнути заборони не вийшло:

• Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мовленні не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» дитина чує, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб дитина чула ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
• Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», якою була б ваша перша реакція? Ви запитали б «а чому?». Сказавши дитині «не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина матиме вибір, і, повірте, після ваших пояснень вона ухвалить правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, її мовою. Якщо дитина ще не може зрозуміти, просто відволікайте її.
• Слідкуйте за тим, щоб ваша інтонація була нейтральною. Якщо ви проявляєте емоції, дитина сприймає їх на свій рахунок. Мама сердиться або дратується – значить, я поганий/а, вона мене більше не любить; веселиться – значить, це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
• Пропонуйте альтернативу. На кожне «не можна», після пояснення причин, має бути своє «можна». Обов’язково, заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна тощо. Заборона обмежує свободу, і, природно, що почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони буде надано альтернативу – дитина сприйматиме це як можливість вибору.
• Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того, породжує тривожність і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії.
• Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не “продавила” вас сльозами або ще чимось.

Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але табу ніколи, за жодних обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад, «не можна бити маму» або «не можна відкривати вікно» тощо. У кожній родині своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятним в іншій родині. Пам’ятайте, таких табу може бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

Використані матеріали порталу “Дитячий психолог”.