Як батькам будувати стосунки з підлітком?

Коли дитина стає підлітком, їй найменше хочеться говорити з батьками до душі чи вислуховувати “ніжності”. Але чи це означає, що турбота підліткам більше не потрібна?

Ще кілька років тому ви бігли додому з роботи, щоб встигнути нагодувати свою дитину, пограти з нею, поговорити, перевірити уроки та вкласти спати. Зараз нічого подібного не потрібно: ваша дитина їсть сама і тільки тоді, коли хоче. Не виносить, коли ви “лізете в її життя”, більшу частину вечора проводить в Інтернеті та йде спати без вашої допомоги. Ваша турбота їй більше не потрібна, а надмірна ніжність дратує.

Чи означає це, що настав час піти геть? У жодному разі, вважають психологи, просто потрібно знайти нові способи спілкування. Підлітку, так само як і маленькій дитині, необхідно відчувати турботу та увагу батьків. А перехідний вік – це найкращий момент для того, щоб почати вибудовування інших, дорослих відносин.

Буває, що підлітки та батьки не можуть провести разом навіть 15 хвилин без того, щоб не посваритися. Кіно, Інтернет, ігри, друзі — все це важливіше за вас і набагато цікавіше. А це означає, що потрібно шукати моменти спілкування.

Говоріть під час роботи

Ви навряд чи вмовите 15-річну дочку провести тиху сімейну вечерю в компанії батьків — їй не цікаво обговорювати дорослі проблеми, а коли ви намагаєтеся дізнатися щось про її особисте життя, вона сприймає це негативно. Але спробуйте поговорити з дочкою, коли готуєте вечерю. Попросіть її допомогти, наприклад, нарізати овочі для салату або начинку для пирога. Коли здається, що головне завдання – це приготування їжі, а розмова – просто розвага, підлітку набагато простіше говорити з вами відверто. Так само хлопчик швидше почне розмовляти з батьком під час риболовлі, пораючись у гаражі або ремонтуючи щось у будинку.

Згідно з опитуваннями, 85% старшокласників визнають, що потребують спілкування з дорослими, а 66% з них як найбільш бажаних партнерів зі спілкування називають батьків.

Розмовляйте у дорозі

В автівці ви з дитиною сидите не віч-на-віч, а поруч — пліч-о-пліч.

І це також знімає певні психологічні бар’єри. Коли ви дивитеся підлітку у вічі, він може почуватися незатишно, і в результаті відвертої розмови не вийде. Коли ж ви стежите за дорогою, дитина не відчуває тотального контролю та розслаблюється. Крім того, автівка — це нейтральна територія. Якщо ви заходите в кімнату до дитини, сідаєте і намагаєтеся поговорити до душі, це часто сприймається як вторгнення в особистий простір підлітка. В автівці цього можна не боятися.

Поділіться своїми захопленнями

Спробуйте зацікавити дитину тим, що вам подобається. На перший погляд, може здатися, що рукоділля не дуже сподобається дівчинці-підлітку, але, якщо ви підберете для неї красиві намистини та шнурки, навчите робити браслети чи сережки, це зовсім інша справа. Але навіть якщо дитині не сподобається ваше хобі, не засмучуйтесь. У будь-якому випадку підлітку корисно знати, що сфера маминих інтересів не обмежується приготуванням вечері та перевіркою уроків. Цікавтеся тим, що подобається дитині. Якщо діти грають у музичному гурті, приходьте на їхні концерти, якщо займаються спортом, уболівайте за них на змаганнях. Не відкидайте книжки, які вони читають, адже, за великим рахунком, якщо хоча б щось читають, це вже добре. Дивіться кіно, яким цікавиться ваша дитина, — так ви зможете зрозуміти, які проблеми її хвилюють. Дізнайтеся якнайбільше про комп’ютерні ігри, якими дитина захоплюється. Послухайте улюблену музику, якою б дивною вона вам не здавалася. У будь-якої популярної групи можна знайти одну-дві композиції, які вам сподобаються. Ви побачите, як здивується та зрадіє ваша дитина тому, що ви щиро поділяєте її інтереси.

Не бійтеся перехвалити

Не забувайте, що батьківське схвалення підліткам потрібно не менше, ніж малюкам. Це означає, що іноді варто просто спостерігати за тим, чим займається дитина, і похвалити її. Вона з ранку до ночі не розлучається зі скейтом? Попросіть її продемонструвати здобутки та від душі похваліть.

Виявляйте фантазію

Ті питання, які ми зазвичай ставимо підлітку, найчастіше не викликають нічого, крім роздратування та бажання захищатися. І, щоб наново налагодити контакт із власною дитиною, вам доведеться проявити фантазію.

Не ставте прямих запитань

“Як пройшов день?” – “Нормально”. На цьому розмова закінчиться, розгорнутої відповіді ви, швидше за все, не отримаєте. Психологи радять ось який прийом: щоб дитина захотіла з вами розмовляти, її треба зацікавити. Як це зробити? Приблизно так, як ви спробуєте привернути увагу нового знайомого на вечірці. Почніть із загальних питань про те, що дитину цікавить. Коментуйте її відповіді, даючи можливість підлітку продовжити розповідь.

Спілкуйтесь віртуально

Дорослі можуть щиро вірити в те, що немає нічого кращого за душевну розмову, коли ви дивитесь одне одному в очі, але у підлітків про це власна думка. І щоб вас почули, доведеться освоювати віртуальні способи зв’язку. Пишіть СМС, освоюйте електронну пошту, чати. Цілком може виявитися, що на деякі теми дитина соромиться говорити, але писати про них вам вона може.

Шукайте слушний момент

Враховуйте розпорядок дня дитини, її звички та біологічний ритм. Наприклад, якщо ваш син “сова” і любить допізна сидіти за комп’ютером, спробуйте теж не лягати спати. І, коли він прийде на кухню, щоб підкріпитись (а він обов’язково це зробить), ви зможете не тільки нагодувати його канапками, а й поговорити до душі.

Не робіть поспішних висновків

Психологи запевняють, що найчастіше підлітки відмовляються йти на контакт із батьками через побоювання, що їх не зрозуміють, засудять чи посварять. А тому, якщо ваша 13-річна дочка каже, що з кимось зустрічається, не починайте панікувати. “Зустрічатися” у вашому уявленні може бути зовсім не те саме, що має на увазі ваша дочка. Головне, що варто усвідомити батькам: підліток — це не проблема, яка потребує вирішення, а людина, яка потребує розуміння.

Тому не гарячкуйте й спочатку з’ясуйте, що насправді відбувається. З іншого боку, якщо дитина розповідає про “катастрофу”, яка з нею трапилася (це може бути невдала стрижка, нещасливе кохання або нахабна подруга), не висміюйте її, а поставтеся до проблеми з належною увагою. У майбутньому це дасть дитині впевненість у тому, що до вас можна звернутись і з більш складними питаннями.