Онанізм у дитячому віці

Педагоги та психологи сходяться на думці, що в перші 6-7 років життя дитина проходить набагато більший шлях, ніж за все інше життя. Те, що буде сформовано в ці роки, стане базою для подальшого життя. Статева самосвідомість є такою ж стороною життя дитини, як і решта.

Що лякає дорослих, коли дитина починає цікавитися питаннями статі?

Необхідно пам’ятати, що сенси, які вкладаються дорослими та дітьми в поняття «стать», абсолютно різні. Для дитини це – усвідомлення себе як особистості, як людини, що належить до тієї чи іншої статі, відокремлення себе від оточення. Як бачимо, дітей цікавить зовсім інше, і, найголовніше, це абсолютно нормально.

Важливим є те, що статеве виховання невід’ємно пов’язане з моральним. Тобто, пояснюючи дитині різницю між її статтю та протилежною, необхідно м’яко нагадувати про те, що це дуже особисте та не демонструється на широкий загал.

Зазвичай батьки зводять статеве виховання до рівня набуття й розвитку гігієнічних навичок, соромлячись відвертих питань їхніх дітей. Дорогі батьки! Для дітей ця тема така сама, як і багато інших, тому запитати “звідки беруться діти?” для дитини так само природно, як запитати “чому дме вітер?”

Цікаво також наступне. Поки дитина вивчає свої руки, ноги, обличчя – батьки спокійні. Але коли дитина починає цікавитися будовою своїх статевих органів, багато батьків стають розгубленими та починають підозрювати у своєї дитині розбещеність та збоченість. Батьків цікавить: як ставитись до сексуальних ігор дітей. Діти набагато спостережливіші, ніж нам здається. Вони доволі швидко усвідомлюють роль кожного з батьків у сім’ї, дізнаються про лідера, про те, кого можна слухати, а кого необов’язково. Від дітей не можна приховати повністю ще один бік життя – інтимний. Тим більше, що з розвитком ЗМІ у дитини розширюється можливість доступу до різної інформації. Але у свідомості дитини ця інформація зазвичай не набуває еротичного характеру.

Отже, поступово, з надходженням інформації, починаються сексуальні ігри дітей, найчастіше – фрагменти “гри у сім’ю”. Іноді діти можуть імітувати дії дорослих, зображуючи будь-яку форму статевої активності. Виявивши такі ігри, дорослі починають хвилюватись. Але це не привід ані для жартів, ані для обурення. Сексуальні ігри у здорової дитини (наголошуємо – у здорової!) не викликають статевого збудження, і, доки немає некоректного втручання дорослого, вона грає підсвідомо, сприймаючи цей бік життя як цілком природний (яким він, до речі, є).

Однак варто дорослому почати розпитувати, як все було, випитувати деталі, соромити – сприйняття дитини відразу змінюється, вона починає думати, що вступила в якусь особливу область, дуже цікаву і заборонену.

Чому за це не варто карати дітей?

Дитячі сексуальні ігри не завдають такої шкоди, як покарання за них!

Дитині часто незрозумілий сенс покарання, але завжди залишається відчуття, що, оскільки її вчинок поганий, отже, і близькі їй дорослі, яких вона копіювала, роблять щось недозволене, “брудне” та непристойне. Це створює психологічний бар’єр між дитиною і батьками, може стати причиною розвитку комплексів, стати джерелом таємних переживань і всіляких припущень.

Якщо не фіксувати увагу дитини на сексуальних іграх, відволікти її, чимось зацікавити, ці ігри зазвичай проходять як короткий епізод і до періоду статевого дозрівання залишаються лише смутними спогадами. Увагу батьків має привернути інше: дуже важливо, щоб хлопчик мав хлопчачі інтереси та захоплення, а дівчинці не було чужим дівоче. Адже все має свою “золоту середину”.

Дитячий онанізм – це шлях до пізнання свого тіла

Особливе місце в психології статевої ідентифікації посідає формування образу тіла, який виникає у зв’язку з пізнавальними інтересами дитини, коли вона починає активно цікавитися тілесною організацією людей загалом та своєю, зокрема. Усвідомлення своєї статевої приналежності входить у структуру образу свого “Я”. Маленька дитина щира у цікавості до свого тіла та статевих органів. Дорослішаючи, дитина починає відчувати незручність, коли доводиться оголюватися перед представниками іншої статі.

Сором’язливість – природний результат виховного впливу цивілізації.

Як такий сексуальний розвиток дитини пов'язаний з розвитком тілесного образу або відчуття тіла?

Головне: одразу зрозуміти, що дитячий онанізм та онанізм дорослої людини – явища абсолютно різного характеру. Майже всі діти так чи інакше проходять через це. Перші прояви починаються у віці 5-6 місяців, коли дитина несподівано напружується, червоніє, а потім розслаблюється. У більш старшому віці такі проблеми бувають у дітей, які страждають на запори, коли напруга передається статевим органам, далі настає природна розрядка, і дитина починає шукати спосіб досягнення приємних відчуттів. Саме по собі таке обстеження тіла перестає бути патологічним. Найчастіше проблема у дорослому, його ставленні до цього явища. Злякавшись, побачивши заняття онанізмом, дорослий цим дає зрозуміти дитині, що вона займається чимось поганим, отже, вона сама погана.

Якщо онанізм має прихований та несистематичний характер, швидше за все – це ігри, вивчення свого тіла. Інша річ, якщо дитина мастурбує систематично, у присутності оточення. Тут причини глибші. На думку А. І. Захарова, такий вид онанізму можна віднести до патологічних звичок, нарівні зі смоктанням пальця та нав’язливим гризінням нігтів. Їхня патологічність визначається мимовільним, нав’язливо-болючим характером. Основною психологічною причиною, яка стимулює розвиток патологічного онанізму, є емоційна холодність батьків, відчуття дитиною своєї непотрібності. У цьому випадку вона починає шукати джерело позитивних емоцій, а найбільш доступний – її власне тіло, чи то онанізм, чи то смоктання пальця тощо. Небезпечна також інша крайність, коли батьки, не відчуваючи межі, надто лагідні з дитиною.

Причин появи дитячого онанізму

У спеціальній літературі виділяють наступні причини:

• ексудативний діатез;
• попрілості;
• глисти;
• надто тісний одяг;
• нехтування або, навпаки, дуже ретельне дотримання гігієнічних норм;
• ляпанці та прочуханка (приплив крові до області геніталій стимулює збудження);
• насильницьке годування (область геніталій рефлекторно пов'язана зі слизовою оболонкою рота і губ; насильницьке годування "гасить" активність іншої зони, мимоволі стимулюючи першу);
• емоційна холодність батьків;
• наслідування старшим дітям.

Усунення перелічених вище причин – одна з найголовніших умов попередження онанізму як патологічної звички. Крім того, батькам слід пам’ятати про наступні аспекти статевого виховання.

Основні аспекти статевого виховання

• Допомагати дитині в усвідомленні її справжнього статевого "Я";
• Підкреслювати у необхідних ситуаціях природність фізичних відмінностей;
• В жодному разі не журити свою дитину її тілесними відмінностями від дитини іншої статі;
• Не проповідувати безстатеве виховання;
• Не акцентувати увагу дитини на нібито непристойності цієї теми.