Метод “Ненасильницької комунікації”

• Як спілкуватись і досягати порозуміння з близькими та оточенням?
• Як справлятися з сильними емоціями в конфліктних ситуаціях?

У цьому допоможе метод “Ненасильницької комунікації”.

Що таке ненасильницьке спілкування?

Як часто ми скаржимося на те, що нас не розуміють! Але чи вміємо ми говорити так, щоб нас чули? Та чи вміємо ми чути інших? Як комунікувати з людьми, щоби потреби кожного були задоволені? У цьому допомагає ненасильницька комунікація.

Ненасильницьке спілкування — це мова серця. Цей метод був розроблений американським психологом доктором Маршаллом Розенбергом і цілком ґрунтується на емпатії, самосвідомості та саморегуляції.

М. Розенберг пропонує змінити звичну стратегію мислення і поведінки у конфліктних ситуаціях із реактивної (відповідь на подразник) на усвідомлену й співчутливу. Цей метод допомагає людині по-новому виражати себе, створювати душевний зв’язок з іншими, вчить цінувати почуття й потреби, як свої, так і оточення, у діалозі з людьми уникати оцінок і критики, звертати увагу на факти та давати одне одному якісний зворотний зв’язок.

Головна мета ненасильницького спілкування

Головна метане насильницького спілкування – створювати й підтримувати таку якість стосунків, за якої потреби кожного задоволені. Ця модель спілкування може бути використана для розв’язання будь-яких проблем: конфлікти в школі, на роботі, у родинному колі, політичні переговори.
У конфлікті завжди є дві сторони. Конфлікт виникає не тільки в точці зіткнення інтересів і потреб, а й через те, що люди – не гнучкі у своїх стратегіях вирішення конфліктів.

Основні компоненти

Ненасильницьке спілкування складається з 4-х компонентів: спостереження без суджень і оцінок, ваші почуття та потреби, почуття та потреби інших (припущення), прохання.

• Спостереження без оцінок і суджень через факти. Намагайтеся спостерігати нейтрально, без оцінювання.
• Почуття. Важливо розуміти і враховувати почуття: як власні, так і оточення.
• Потреби. За кожною емоцією йде певна інформація про потреби. Саме в потребах криються джерело та причини почуттів. Коли потреби не задовольняються, виникає дискомфорт. Почуття є результатом незадоволених потреб.
  
  Коли мої потреби задоволені, я відчуваю: радість, наповненість, захоплення, бадьорість, задоволення, насолоду, цікавість, ентузіазм, піднесення, вдячність, щастя, надію.
  
  Коли мої потреби не задоволені, я відчуваю: сум, біль, розчарування, роздратованість, напруження, відчай, самотність, стурбованість, тривогу, збентеження, страх, безпорадність, безнадію, образу.
  
  Кожна критика – це вираження незадоволеної потреби. Якщо людина починає вас критикувати, то в неї теж є певна незадоволена потреба.
• Прохання (звернення) не є вимогою.
  
  Якщо людина буде думати виключно про свої почуття та потреби, у комунікації буде агресивний посил. Якщо ж думатиме лише про почуття й потреби інших, то буде накопичуватися пасивна агресія. Людина триматиме всі емоції в собі.

6 кроків, які треба зробити, "щоби впоратися з сильними емоціями"

• Зупиніться і зробіть паузу. Зауважте: Я розгніваний /роздратований/засмучений/розлючений. Можливо, попросіть про паузу. Зробіть глибокий вдих. Сконцентруйтеся на фізичних відчуттях, щоб «заземлитися».
• Визначте думки, що підживлюють емоцію. Що ви собі говорите?
• Визначте потреби, які стоять за цими думками. Що є цінним для вас?
• Оцініть по факту, що насправді трапилось.
• Відчуйте можливі почуття та потреби іншої людини.
• Подумайте і визначіться з проханням по відношенню до себе та до інших. Що ви хочете зробити наступним?

Практикуйте, практикуйте, практикуйте співпереживання та висловлення емпатії. І пам’ятайте: розуміння і емпатія не означають згоду!