Як повідомляти про свої почуття?

Евріпід казав:

З рідними в суперечку не вступить мудрий…

Безперечно, почуття та переживання дитини заслуговують на увагу з боку батьків. Саме прийняття, співпереживання та увага з боку батьків і є основою довірчих відносин у сім’ї, запорука сьогодення та майбутнього взаєморозуміння.

Але як бути в тих випадках, коли розуміння потребують батьки? І як спілкуватися з дитиною у тих випадках, коли її поведінка відхиляється від норм і правил, яких дотримуються у сім’ї, чи просто якимось чином  зачеплено почуття батьків?

Як не варто висловлювати свої почуття

Повідомляти дитині про те, що відчувають батьки, можна по-різному. На жаль, ми часто робимо це неефективно.

Гнів, роздратування чи образа, навіть справедливі, – погані порадники. Підкорившись цим емоціям, ми можемо підвищувати голос, вимагати негайного послуху, погрожувати покаранням, дозволяємо собі негативні висловлювання на адресу дитини… Робимо ми це з добрими намірами – змінити на краще небажану поведінку – і… безрезультатно. Дитина реагує агресивно, не реагує взагалі,  замикається, і взаємні образи та нерозуміння не зникають, а зростають. Однак, навіть переконавшись у неефективності цього підходу, багато батьків продовжують чинити саме так, не знаходячи іншого виходу.

«Скільки ще повторювати: негайно прибери бардак у своїй кімнаті!», «Ти прогулюєш уроки, хочеш залишитися неуком!», «Ти ніколи не приходиш вчасно! Наступного разу ночуватимеш під дверима!». Помилка цих і подібних їм висловлювань полягає в тому, що всі вони в негативній формі оцінюють не лише поведінку, а й саму особистість дитини, а директивний тон та перебільшення роблять ці висловлювання дуже емоційними, але не сприяють розв’язанню проблем. Через переважання займенників «ти», «тобі», «у тебе» вони названі «Ти – висловлюваннями».

Тим часом психологи рекомендують для вираження своїх почуттів використовувати більш ефективні «Я – висловлювання».

Основні ознаки «Я - висловлювань»

• Опис почуттів та емоцій, які відчувають батьки в такій проблемній ситуації.
• Безоціночний, короткий і конкретний (без переходу на особи, узагальнень і порівнянь) опис проблемної ситуації або провини дитини. Опис має стосуватися лише небажаної поведінки, а не особистості.
• Формулювання бажаного результату.

Ось як можна змінити висловлювання, наведені вище як приклад:

• «Мені стає ніяково, коли гості бачать неприбране ліжко. Під
  простирадлом вона виглядає набагато краще.»
• «Сьогодні телефонувала класна керівниця з приводу твого відвідування. Мені було дуже соромно під час розмови, я б хотіла уникнути цих переживань. Кожна людина сама відповідає за свої вчинки, якщо тобі потрібна допомога, ми можемо поговорити про це.»
• «Коли в сім'ї хтось приходить пізніше, ніж ми домовлялися, я хвилююся так, що не знаходжу собі місця. Мені хочеться бачити тебе вдома до десятої вечора, а в особливих випадках ми можемо домовлятися про час твого повернення окремо. Тоді я почуватимуся спокійно.»

Незважаючи на простоту подібних висловлювань, використання їх дається більшості батьків нелегко. Незвично у такій формі говорити про свої почуття, важко утриматися від оцінювання, прояву батьківської влади. Та й результат використання «Я – висловлювань» наврядше буде миттєвим.

І, тим не менше, цей спосіб ефективний вже тим, що він побудований на довірі та повазі. Не містить звинувачень на чиюсь адресу, «Я – висловлювання» дає дитині уявлення про переживання дорослого і про те, чим саме небажана її поведінка. Воно ж може бути переходом до діалогу та пошуку вирішення проблеми.