Життя за екраном

Учені підрахували: в середньому в активі сучасної шестирічної дитини – близько 5 тисяч годин, проведених біля екрану. Зараз уже неможливо уявити малечу, не знайому з телевізором чи комп’ютером. Виключити таке спілкування наврядше вдасться. Й необхідності в цьому немає. Адже все це – засоби передавання інформації. Принесе це користь чи шкоду, залежить від батьків.

Дітей не варто залишати з телевізором наодинці: неможливо передбачити, як дитина інтерпретує те, що побачить. Не вмикайте при дитині передачі, в яких можуть бути сцени катастроф чи насильства. Навіть те, що дитина побачить побіжно, може відкластися в пам’яті, спровокувати нервові розлади.

Комп’ютер дає можливість впливати на хід подій. Зазвичай знайомство з ним відбувається до школи. Все, що ви можете зробити в цій ситуації, – встановити свої правила гри.

• Поясніть сину (доньці), що комп'ютер можна й потрібно використовувати як джерело інформації.
• У колекції малюка обов'язково мають бути розвивальні ігри.
• Психологи впевнені: ігри, в яких наявні жахливі образи, дуже шкідливі для нервової системи дитини. Будь-які «стрілялки» зменшують у дитячому сприйнятті життєві цінності. Дитина може переносити принципи гри у повсякдення.

Чому телебачення та комп'ютер не приносить користь дитині?

Чим ширше коло інтересів дитини, тим більш гармонійно вона розвивається. Якщо всі захоплення вашої малечі поступово зведені до телевізору або комп’ютеру, варто задуматись. Дитині, яка сидить біля екрану, відведено роль пасивного спостерігача. Це один із головних недоліків телебачення.

Подібні розваги не розвивають фантазію. Читаючи книгу, дитина створює в уяві зорові образи, а тут – отримає готові.

Дитина, яка надто багато часу проводить біля телеекрана чи у комп’ютерній грі, стає неуважною, а також повільно складаються її відносини з реальністю.

Поради для батьків

Перехід в уявний світ – ознака психологічого неблагополуччя. Дитина намагається компенсувати те, чого їй не вистачає в реальному житті: уваги з боку мами й тата, спілкування з друзями, хвилюючих подій.

• Проаналізуйте, чи не надто часто ви самі «тікаєте» до віртуального світу.
• Постарайтеся «бути в курсі»! Якщо кожну кінострічку чи гру ви будете обирати разом зі своєю дитиною, то зможете переконатися, що вони дійсно гарні для неї.
• Скільки часу малюк може провести біля екрана, вирішуєте ви, а не він. Ваша задача - не наполягати на своєму, а досягти двосторонньої згоди. (Дитині у віці 6-9 років можна дивитись ТV не більше години з перервами, а за комп'ютером бути до 40 хвилин на день, також із перервами.)
• Не захоплюйтесь критикою. Зайва вимогливість тримає малюка в постійній напрузі. Крім того, вона дуже погано відбивається на самооцінці. Тому не дивно, що у віртуальному просторі, де дитину ніхто не оцінює, вона почувається більш затишно.
• Будьте щирі у спілкуванні одне з одним. Незалежно від того, радієте ви чи сумуєте. Діліться з дитиною думками й емоціями, а вона хай ділиться з вами своїми. Загубленому в комп'ютерному чи кіношному світі малюку надважливо відчути різницю між «розумними» машинами й справжніми співрозмовниками.
• Підрахуйте принагідно, скільки рази на день ви вимовляєте слово «ні», та чи завжди обґрунтовано? Старайтеся якомога менше обмежувати дитину. Тоді їй не знадобиться тікати від вас у світ без заборон.
• Будьте активними! Адже одна з головних проблем технодітей – брак руху. Тут на поміч приходять дитячі клуби «Мрії»:

Естрадно-спортивні танці

Футбол

Різновиди ігор: підказки для батьків

Стратегії: 

У них дитина примірює на себе роль координатора, керує діями своїх героїв.
Можливо, малюку не вистачає самостійності в реальному житті, не виходить проявити свої здібності. Довіряйте дитині відповідальні завдання. Важливо, аби вона відчула свою значущість.

Квести:

Ігра-пригода. Разом зі своїм героєм малюк долає перешкоди, вирішує логічні задачі.
Влаштовуйте пригоди в житті, буде дуже корисноно записати дитину в секцію спортивного орієнтування.

Симулятори:

Імітується керування технікою. Головна особливість гри – відчуття повної реальності всього, що відбувається. Потрібні активні дії. Картинг, катання верхи на конях і т.п.

Шутери:

Мета гри – знищити ворога.
Таким чином діти виплескують напругу, що накопичилась (негативні емоції, агресію). Поясніть, що не можна цілити в живі істоти. Переключить увагу на ігри, де також необхідна швидкість реакції, але не треба застосовувати насильство. А відточувати влучність дитина залюбки погодиться в тирі чи стріляючи з лука.

Телевізор і комп’ютер у житті дітей – явище часу. Це явище не може бути ані добрим, ані поганим. Воно просто існує.

Перш ніж спробувати «витягти» дитину з уявного світу, сядьте поруч із нею у комп’ютера й «проживіть» гру разом.

Спробуйте зрозуміти, що відчуває дитина, потрапляючи у віртуальні ситуації. Це буде дуже корисним внеском у ваші відносини.

P.S.: На занятті з психології дітям було запропоновано зробити малюнок «Вихідний день у моїй родині», 80 % учнів намалювали себе за грою на комп’ютері або перед екраном телевізора!